ВС роз’яснив, коли договір доручення є безоплатним, а коли — відплатним

Суд підкреслив, що в цивільному законодавстві діє презумпція відплатності договору. Безоплатним він є лише тоді, коли це прямо зафіксовано у договорі або передбачено законом.

У ситуаціях, коли сторони не визначили розміру плати повіреного, він обчислюється на підставі ч. 4 ст. 632 та ч. 2 ст. 1002 ЦК України.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача майнову та моральну шкоду, а також пеню за прострочення виконання договору щодо придбання і транспортування автомобіля. Машина була доставлена із затримкою на кілька місяців та у пошкодженому стані.

Суд першої інстанції відмовив у стягненні пені, мотивуючи рішення воєнним станом та об’єктивними обставинами, що не залежали від відповідача. Апеляційний суд частково задовольнив вимогу і нарахував пеню, розрахувавши її від загальної вартості автомобіля та його транспортування.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення попередніх інстанцій у цій частині та направив справу на новий розгляд. ВС зауважив, що базою для нарахування пені за договором доручення є саме плата повіреному, а не загальна вартість предмета замовлення.

Висновки Верховного Суду

• Договір доручення презюмується відплатним.
• Безоплатність можлива лише за прямої згоди сторін або у випадках, передбачених законом.
• Якщо сторони не визначили розмір плати, він розраховується відповідно до норм Цивільного кодексу України.
• Пеня має нараховуватися з розміру плати повіреному, а не від вартості предмета замовлення.